Скачать с ютуб Машина Времени. Место, где свет/The place where there's light/Місце, де світло в хорошем качестве

Машина Времени. Место, где свет/The place where there's light/Місце, де світло

Сучасна російсько-українська війна - це кінець радянської епохи, з якої ми вийшли на одних і тих же букварях, але внуки наші читають різні читанки сьогодні. Страшна кремлівська пропаганда-брехня зламала у багатьох те, чого, здавалось, не можна зламати, - а саме правдиве світосприйняття. Найбільш цинічним результатом злочину кремлівської влади є те, що росіяни вбивають і руйнують Україну зі щирим бажанням допомогти, з поглядом дитини на обкладинці до цього відео. ___________________ The modern Russian-Ukrainian war is the end of the Soviet era, from which we came out with the same primers, but our grandchildren read different textbooks today. The Kremlin's terrible propaganda-lies broke in many people what seemed like it could not be broken - namely, the true perception of the world. The most cynical result of the crime of the Kremlin authorities is that Russians are killing and destroying Ukraine with a sincere desire to help, with the look of a child on the cover of the video. _________________________________ Современная российско-украинская война – это конец советской эпохи, из которой мы вышли на одних и тех же букварях, но внуки наши читают разные книги по чтению сегодня. Страшная кремлевская пропаганда-ложь сломала у многих то, чего, казалось, нельзя сломать, – а именно правдивое мировосприятие. Наиболее циничным результатом преступления кремлевских властей является то, что россияне убивают и разрушают Украину с искренним желанием помочь, со взглядом ребенка на обложке к этому видео. .____________________________- ..Этот город застрял во вранье, Как Челюскин во льдах, Погрузившийся в ад, И частично восставший из ада. Наше общее детство прошло На одних букварях, От того никому ничего Объяснять и не надо. Что же мы всё кричим невпопад И молчим не про то, И всё считаем чужое, И ходим, как пони, по кругу? Вы не поняли, сэр - Я совсем не прошусь к вам за стол. Мне вот только казалось Нам есть, что поведать друг другу. Место, где свет, Было так близко, Что можно коснуться рукой. Но кто я такой, Чтоб оборвать Хрустальную нить, Не сохранить. Прошло столько лет И нас больше нет В месте, где свет. Этот город застрял в межсезонье, Как рыба в сети. Стрелки все по нулям И ни больше, ни меньше. Мы почти научились смеяться, Но как не верти, Что-то стало с глазами Когда-то загадочных женщин. Хочешь, я расскажу тебе сказку Про злую метель, Про тропический зной, Про полярную вьюгу. Вы не поняли, мисс, Я совсем не прошусь к вам в постель. Мне вот только казалось Нам есть, что поведать друг другу. Мне никто не указ, Да и сам я себе не указ, Доверяю лишь левой руке, Маршруты рисую. Ну а тот, кто указ - Он не больно то помнит про нас, Да и мы поминаем его в беде или всуе. Что казалось бы проще, Вот бог, вот порог. Что же снова ты смотришь В пустынное небо с испугом. Вы не поняли, лорд, Я отнюдь не прошусь к вам в чертог. Мне вот только казалось Нам есть, что поведать друг другу. _______________ ..Це місто застрягло у брехні, Як Челюскін у льодах, Занурився в пекло, І частково повсталий з пекла. Наше спільне дитинство пройшло На одних букварях, Від того нікому нічого Пояснювати не треба. Що ж ми все кричимо невпопад І мовчимо не про те, І все рахуємо чуже, І ходимо, як поні, по колу? Ви не зрозуміли, сер - Я зовсім не прошуся до вас за стіл. Мені ось тільки здавалося, Нам є що розповісти один одному. Місце, де світло, Було так близько, Що можна торкнутися рукою. Але хто я такий, Щоб обірвати Кришталеву нитку, Не зберегти. Пройшло стільки років І нас більше немає У місці, де світло. Це місто застрягло в міжсезонні, Як риба у сітці. Стрілки все по нулях І не більше, не менше. Ми майже навчилися сміятися, Але як не крути, Щось сталося з очима Колись загадкових жінок. Хочеш, я розповім тобі казку Про злу хуртовину, Про тропічну спеку, Про полярну завірюху. Ви не зрозуміли, міс, Я зовсім не прошуся до вас у ліжко. Мені ось тільки здавалося, Нам є що розповісти один одному. Мені ніхто не указ, Та й сам я собі не указ, Довіряю лише лівій руці, Маршрути малюю. Ну а той, хто указ - Він не дуже то пам'ятає про нас, Та й ми згадуємо його в біді чи всує. Що здавалося б простіше, Ось Бог, ось поріг. Що ж знову ти дивишся У безлюдне небо з переляком. Ви не зрозуміли, лорде, Я аж ніяк не прошуся до вас у палац. Мені ось тільки здавалося, Нам є що розповісти один одному. _________ Відео з каналу "Машина Времени"    • Машина Времени - Место, где свет  (Officia...