Скачать с ютуб «Загублену мову, рідну-материнську, вважати недійсною»? Шість років боротьби, три нові ворожі атаки… в хорошем качестве

«Загублену мову, рідну-материнську, вважати недійсною»? Шість років боротьби, три нові ворожі атаки…

Сьогодні, в першу неділю по Великодні, якось зовсім не хочеться говорити ні про ті дивні й сповнені крутійства переговори щодо перемир’я, ні про брудну білизну, з ними пов’язану. Тому цей сюжет я присвячу питанню вічному для українців. Як і незмінному подразнику для всього московського паскудства – про українську мову й нові атаки на неї московських прислужників. Нагода? Для цього не треба шукати спеціальних причин, зрештою, позавчора виповнилося 6 років, як Верховна Рада проголосувала за закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». 15 травня Петро Порошенко підписав його, а з 15 липня, вже при Зе закон набув чинності. З перших днів пішла проти нього боротьба. Напевно, хтось з москви дуже сильно смикав за мотузочки й нагадував про зобов’язання… Тому в першій частині нагадую, як, починаючи з подання в КСУ ще в липні 2019-го все антиукраїнське промосковське болото боролося проти нашої мови, як державної. Це про ті шість років. А друга частина про три нові атаки на українську мову, які внутрішній ворог за спонукання зовнішнього розгортає саме в цей час. Перше – влада 5 років була змушена терпіти дійсно пасіонарну діяльність мовного омбудсмена Тараса Кременя. Термін збігає, про повторне призначення у владі й думати не хочуть. Натомість, приховано від громадськості підготували ряд кандидатур осіб, які не лише не готові відстоювати рідну мову, й не мають анінайменшого досвіду, але й не відповідають вимогам закону. Друге – потураєвський комітет протягнув і рекомендував Раді зміни до закону Про медіа, яким відновлюється русифікація медіа-простору – дозволено реєструвати медіа без україномовних доріжок. Правки, які це виправляли, провалено. Вгадайте з одного разу, яка єдина фракція за них голосувала. Як і те, яка, знову ж, єдина проголосувала проти по шпигунськи підсунутої редакції закону про професійну освіту з прямим нав’язуванням російської (захованої за мови меншин). Слуги нічого свого вигадати не можуть. Дію саме цього закону я спостерігав ще на початку 80-их, а результати аж до нового століття вже в незалежній Україні. До речі, слова в заголовку – це цитата з пісні Андрія Панчишина ще з тих часів напередодні проголошення нашої Незалежності. Десятки років проминули, а влада русифікаторів так і не змінилася! Про все це сьогоднішній сюжет. А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.