Скачать с ютуб Казка Морозко українською мовою в хорошем качестве

Казка Морозко українською мовою

Казка про добро і зло. Коли з повагою і без гонору ставитись до оточуючих, то обов'язково вам віддячать добром У мачухи була пасербиця і рідна дочка. Рідна що не зробить, за все її по голівці гладять та примовляють: розумниця! А пасербиця як не годить – нічим не догодить, все не так, усе погано. А треба правду сказати, дівчинка була золота, в хороших руках вона б як сир у маслі каталася, а в мачухи щодня слізьми вмивалася. Що робити? Вітер хоч пошумить – та й стихне, а стара баба розійдеться – не швидко вгамується, все буде вигадувати та цокотіти. І надумала мачуха пасербицю з двору прогнати: – Вези, вези, старий, її, куди хочеш, тільки б мої очі не бачили, тільки б мої вуха про неї не чули. Та не вези до рідні в теплу хату, а вези її прямим шляхом, а там повернеш з дороги праворуч у бір, прямо до тієї сосни, що на пагорбку стоїть... Старий зажурився, заплакав. Проте, посадив дочку в сани, хотів прикрити попоною, та й то побоявся, повіз бідолашну в бір, посадив, у замет під сосну, перехрестив, а сам швидше додому, щоб очі не бачили, як дочка помре. Зосталася бідолашна, труситься. Раптом чує: неподалеку Морозко на ялині тріщить, з ялини на ялину перескакує. Спинився він на тій сосні, під якою дівчина сиділа, і питає її зверху: – Чи тепло тобі, дівчино? – Тепло, тепло, батеньку Морозко! Морозко почав нижче спускатися, ще дужче потріскує та поляскує. Питає Мороз дівчину: – Чи тепло тобі, дівчино? Чи тепло тобі, красна? Дівчина ледве диха, та ще каже: Тепло, Морозоньку! Тепло, батеньку! Мороз дужче затріщав, дужче заляскав і дівчину спитав: – Чи тепло тобі, дівчино? Чи тепло тобі, красна? Дівчина дубіє вже і ледве чутно каже: – Ой, тепло, голубчику Морозе! Тут Мороза жаль узяв, закутав він дівчину в шубу і відігрів її. А мачуха по ній поминки справляє, млинців напекла. – Їдь, старий, вези ховати свою дочку! Поїхав старий в ліс, а там його донька. Сидить в шубці на скриньці, така веселенька та гарненька. Сидить пісні співає. Старий поїхав. А собачка під столом: – Тяв-тяв! Дідову дочку в злоті, сріблі везуть, а бабину женихи не беруть! – Мовчи, дурна! На млинець, скажи: бабину дочку женихи беруть, а дідової самі кісточки привезуть. Собачка з'їла млинець та й знову: – Тяв-тяв! Дідову дочку в злоті, сріблі везуть, а бабину дочку женихи не беруть! Баба і млинці їй давала, і била її, а собачка все своє: Рипнули ворота, розчинилися двері, несуть скриню високу, важку, іде пасербиця – пані панею. Вся сяє! Мачуха глянула – і руками розвела. – Старий, старий! Запрягай інших коней, вези мою дочку швидше в бір, посади на те саме місце! Повіз старий бабину дочку в той бір, посадив на те саме місце. Ось вдалині Морозко почав потріскувати, з ялини на ялину перескакувати та поляскувати. Морозко все ближче та ближче і питає: – Чи тепло тобі, дівчино? – Ой, Морозко, дуже зимно! Морозко почав нижче спускатися, дужче потріскує, частіше поляскує. – Чи тепло тобі, дівчино? Чи тепло тобі, красна? – Іди ти геть! Хіба ти сліпий, – і руки і ноги одморозила! Морозко ще нижче спустився і питає: – Чи тепло тобі, дівчино? Чи тепло, моя голубонько? – Забирайся геть, згинь, проклятий! – Розсердився Морозко та як дунув. І дівчина задубіла. А стара каже: – Старий, іди, дужих коней запряжи, мою дочку привези, та саней не перекинь, та скрині не розбий! А собачка під столом: – Тяв-тяв! Дідову дочку женихи беруть, а бабиної дочки в мішку кісточки везуть. – Не бреши! На пиріг, скажи: бабину дочку в злоті, в сріблі везуть! А собачка все своє: Розчинилися ворота, стара вибігла дочку стрічати, та замість неї обняла холодне тіло. Заплакала, заголосила, та пізно.