Скачать с ютуб Велика брехня про Шерлока Голмса, у яку ми вірили в хорошем качестве

Велика брехня про Шерлока Голмса, у яку ми вірили

Шерлок Холмс і міф про дедукцію: що насправді використовував детектив? Образ Шерлока Холмса глибоко вкорінився в нашій культурі як втілення дедуктивного мислення. Часто можна почути: "Я використав дедукцію, як Шерлок Холмс". Але чи справді великий детектив з Бейкер-стріт користувався саме дедукцією? Насправді — ні. І це один із найбільших парадоксів у сприйнятті цього персонажа. Дедукція — це метод міркування, при якому ми переходимо від загального до конкретного. Наприклад: Усі люди смертні. Сократ — людина. Отже, Сократ смертний. Проте логіка Шерлока Голмса побудована на іншому: він спостерігає, збирає факти, робить висновки з окремих деталей — а це вже індукція або абдукція. Тобто, від конкретного — до загального припущення, або ж — до найбільш імовірного пояснення. У романах Артура Конана Дойла Голмс часто каже, що "використовує дедукцію", однак з точки зору логіки це некоректне вживання терміну. Коли Шерлок бачить слід на черевику, чорнило на пальцях або подряпини на годиннику — він формулює гіпотезу на основі цих фактів. Він не має загальної істини, з якої виводить конкретику. Це — аналіз і реконструкція, близька до абдуктивного методу, який заснований на пошуку найкращого можливого пояснення. Тобто, Шерлок Холмс не використовує дедукцію, хоча сам так це називає. І саме ця хибна назва прижилася у масовій свідомості, створивши ілюзію про "дедуктивного генія". Чому Конан Дойл назвав це дедукцією? В епоху Артура Конана Дойла логічні терміни ще не були усталеними в популярній лексиці. Автор прагнув створити враження розумової вищості героя, і слово "дедукція" звучало достатньо науково й переконливо. Але сучасні логіки й філософи чітко вказують: те, що робить Холмс — це не чиста дедукція, а поєднання індукції, абдукції та надзвичайної уваги до деталей. #шерлок #детектив #дедукція