Скачать с ютуб ЗНО 2020 Українська література Слово про Ігорів похід в хорошем качестве

ЗНО 2020 Українська література Слово про Ігорів похід

Слово про Ігорів похід героїчна поема «Слово про Ігорів похід» Почнемо, браття, пісню невеселу Словами призабутими старими Про Ігорів згорьований похід. Почнемо не за вимислом Бояна, А просто, як насправді все було. Коли Боян, цей віщий соловейко, Співав комусь осанну величальну, То білкою носився по деревах, Землею — сірим вовком, а в підхмар'ї Орлом могутнім клекітно ширяв. Згадавши про усобиці колишні, Пускав він десять соколів на зграю Прекрасних лебедів, що линули вгорі, І князеві, чий сокіл найспритніший, Він пісню попереду дарував. Співав хвалу старому Ярославу; Або Мстиславу, мужньому із мужніх, Який зарізав велетня Редедю; Або Роману, сину Святослава... Так, мовби десять соколів, на струни Пускав він віщі пальці, й рокотали Самі ті струни — славили князів. Почнемо з Володимира. Й розкажем Про Ігоря, що вигартував розум Неміряною силою своєю І вигострив відвагою, як меч. Повідаєм, як, сповнившись завзяття І болю за страждальну рідну землю, Одчайний князь полки свої хоробрі На землю Половецькую водив. Бояне, соловію днів минулих! Якби ж похід цей ти ощебетав, Стрибаючи по дереву уяви, Злітаючи думками попід хмари, Сплітаючи у пісню сущу славу Й сягаючи Троянових часів! Ти б заспівав про Ігоря: "Не буря несе над степом соколів — Вороння летить до Дону, чуючи біду". Або почав би, Велесів нащадку: "Іржання коней чути за Сулою, Б'ють дзвони в Києві, у Новгороді сурми Похід скликають, стяги над Путивлем Загравами тривожно лопотять..." Жде Ігор брата милого в Путивлі. Примчав і мовив Всеволод буй-тур: "Один ти в мене, Ігорю, мій брате; Порада і розрада ти моя! Сідлай же, князю, коні свої бистрі, Бо вже мої осідлані стоять Попереду під Курськом, наготові. Мої куряни — воїни умілі: Під трубами сповиті, із шоломів Напоєні й згодовані зі списа; Дороги та яруги їм відомі; В них луки пружні, повні сагайдаки І шаблі гострі — волос перетнуть. Вовками скачуть в полі і шукають Собі та князю слави й перемоги!.." На сонце Ігор глянув і жахнувся — Все військо враз покрилося пітьмою! І мовив Ігор: "Браття і дружино! Забитим краще буть, ніж полоненим. Тож сядьмо, браття русичі, на коней, Щоб глянуть на великий синій Дон!.." Й таку незборну Ігор мав жадобу Дістатись Дону, спробувати Дону, Що геть йому знамення заступила. "Бажаю, — мовив, — списа поламати Край поля Половецького із вами, Хоробрі, мужні русичі! Загину Або шоломом Дону зачерпну!"